Я піднімусь один до Бога,
Я попрошу нові слова.
Бо неповторна її врода,
Яку я питиму до дна.
Чекатиму допоки згода,
Не лине з вуст самого Бога.
Отримавши нові слова,
О Боже мій яка краса!
Я знову піднімусь до Бога,
Я розповім яка чудова,
Вона прекрасна, її душа,
Це сенс всього мого життя.
Я розповім про те як влітку,
Зірвав їй найгарнішу квітку,
Так було шкода і так жаль,
Та їй би і життя віддав.
В очах її я сонце бачу,
І коли бачу, часом плачу.
І Бог віддавши всі слова,
Заплаче з ангелами сам.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352943
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.07.2012
автор: Швабчук (Schwabchuk)