Дзвонять знов у церкві дзвони,
Знов ми друга проводжаєм.
І життя повз нас проходить,
Скільки його, ми не знаєм.
Дзвонять дзвони для усіх,
Пам'ятаєм, всі ми смертні.
І в очах людей сумних,
Сльози прорвались нарешті.
Я заплакав, хоча мабуть,
Сльози його не повернуть.
Та повірте всі знайдуть,
Сльози інших не заберуть.
На добраніч, спи мій друже,
Я молюсь за твою душу.
І мине ще певний час,
І будеш знов ти серед нас.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352965
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.07.2012
автор: Швабчук (Schwabchuk)