Ти думаєш, що сковано деталі
Серцевого у грудях механізму
З міцної загартованої сталі,
Нема в нім почуттів, лише харизма?!
Що я не відчуваю ані трохи
Душевного тепла, страждань і болю,
Любові, що п'янить, мов випивоху
Пляшчиною гіркого алкоголю?
Жорстоко помиляєшся, одначе,
Коли вбачаєш лиш бунтівника,
Не чуєш-бо, як в нього серце плаче,
Не знаєш-бо, душа яка палка!
Яким міцним не був би ти горішком,
Кохання плавить серце, мов метал,
Від нього не втікають тишком-нишком,
А бережуть, мов дорогий кристал.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353129
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.07.2012
автор: Олександр Обрій