Помідори(one year ago)*
Вже зав’яли помідори;
Огородина пуста.
І не сіється нічого –
Бур’янами поросла.
Висохла, як піт від вітру,
На чолі блаженних мук.
Й не породить вона цвіту
Й працею від сотень рук.
Захаращена й нікчемна,
Не придатна для життя,
Як городина змарніла
Під нутром душа моя.
* Відповідь-доповнення до віршу «В’ялі помідори»(див. по списку)
P.S. На цих радісних словах, я ставлю хрест на власнозаідеалізованій примарі недосконалої відчуженої особи. Ця неймовірно придуркувата(настільки ж як і її головні персонажі) лав-сторі себе вичерпала – рік скорботи підійшов до завершення, і все що десь залишалося на згадку, разом з тим, що десь ще доконує останні секунди життя, і тим що вже давно поросло мохом і вкрилося трупами зелених мух відправляється на цвинтар. Арівідерчі. Амінь.
P.P.S. І наостанок одна з моїх улюблених фраз(типу як у термінатора «аста ла віста бебі»): See in Hell Bitch…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353315
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.07.2012
автор: Special One