Прислухаюсь до голосу серця,
І не можу почути я слів.
Хочу знати, як пісня та зветься.
І вже чую тихесенький спів.
Та не можу слова розібрати,
Котрі серце так тихо співа.
Та я вмить починаю шептати
Лише ніжності тихі слова.
Шепочу їх так легко і тихо,
Наче чула уже перед тим.
Та бюсь, що безжальнеє лихо
Перетаорить ті сльози на дим.
Я боюсь, що колись позникають
Ті слова, котрі зараз пишу.
І я їх мов намисто збираю,
Так боюся згубити... спішу
Заспівати ту кожну перлинку,
І сворити намисто із слів.
Лиш замріюся я на хвилинку,
Знову чую душі тихий спів.
Вона тихо співає кохаю,
Ще тихіше - сумую - звучить.
А що далі шепоче - не знаю,
Бо душа знов кохаю кричить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353322
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.07.2012
автор: Надія Осіння