ЗОРЯ,
Я так чекав, коли зоря засяє
Бо її промінь навпіл серце крає
А біль отой такий приємний
Мов ніч з коханою, що темна темна
На сонце дивлячись, що сходить
Прошепочу, неначе у ві сні
Від мене надішли їй промінь
Тій що думки мої забрала всі
Нехай грайливо, він її подразнить
По віям ніжно , вітерцем пройде
А потім світ його---зненацька
На ямочку поміж грудєй впадє
Вона посварить, ніжно посміхнеться
І скаже Сонечко зажди
там не цілуй, бо серце враз зірветься
А я боюсь , щоб не було біди
Бо я тортур цих вітримать не зможу
Такий як він, на світи лиш один
Мені так тяжко, буде жати ночі
А зараз ранок, тільки шість годін
Світи нам ясно, будь лЮстерком у небі
Я покажу йому, віночок квіт оцих
Нехай він знає, його дуже люблю
Хай завжди чує, мій веселий сміх…..
ЛИПЕНЬ 2012г…
© Copyright: Александр Тарасенко 3, 2012
Свидетельство о публикации №11207277731
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353382
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.07.2012
автор: ТЄСЛЯР