прощальну пісню пише листопад,
карбую кроки на вогкім асфальті,
нема шляхів, які б вели назд,
нема доріг не вказаних на карті.
у снах пишу до тебе ще листи,
як жаль,що їх не можна надіслати,
чи ж може з зерен парость прорости,
коли її від сонця заховати.
скінчився сон і впав останній лист,
і грає дощ забуті віже акорди,
сумне залиш, у снах своїх залиш,
щаслива буть,нещасна а чи горда.
і знову сон і аркуш на столі,
"Тебе люблю!"-начеркаю недбало,
слова оті,не сказані тобі,
слова оті,що вголос б не сказала.
прощальну пісню пише листопад,
карбую кроки на вогкім асфальті,
нема шляхів,які б вели назад,
іду вперед, назад іти не варто...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353396
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.07.2012
автор: Roxana Bogdanowych