Не шукай більше зустріч зі мною,
Ти мене все одно не знайдеш,
Я не буду вже поруч з тобою,
І не гляну, як мимо пройдеш.
Не шукай мене більше, не треба,
Уже осінь володарка душ і сердець,
Любові нема і відпала потреба,
Полишила смутку терновий вінець.
Не зігріють вже більше ті руки,
У яких стільки вогню і тепла,
Не чекай, вже не матимем злуки,
Ми вже ніхто, нас більше нема.
Я за тебе молюся щоночі,
Хоч кляну я свою доброту,
І тоді закриваються очі,
Як зроню я сльозу й не одну.
Я повірила в щастя одразу,
Ти його викинув долі до ніг,
В душі ж я ховаю відразу,
Усе що цінила ти не вберіг.
Ти примусив себе покохати,
Не спитав чого хотілось мені,
Як же тяжко кохання вбивати
І нещадно віддати землі.
Та я вірю що зірка зійде
І для мене освітить ще путь,
Знаю точно, що час мій прийде,
Я ще зможу щасливою буть.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353517
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.07.2012
автор: Лілея Лозова