Ішов парубок до дівки
Засилати старостів
Раптом циган причепився -
Піти з ними захотів.
- Що ж ти будеш там робити? –
Наберешся ще гріха.
- Буду вам допомагати
Вихваляти жениха.
От зайшли вони у хату
Й парубка давай хвалить –
В батька-матері дівчини
Інтерес, щоб розпалить.
- Є стіжата хліба в хлопця,
Хазяйнує залюбки!
Циган і собі вставляє:
- Не стіжата, а стіжки!
- Має живності чимало –
А з худоби – ялівки.
Циган знов своє справляє:
- Таки добрі корівки!
- Хлопець гарний, роботящий…
Батько тут пита своє:
- Та воно нехай, що гарний,
А горілки він не п’є?
- Може вип’є раз чарчину
В празник там коли, бува…
- А у будень, - циган хвалить, -
По дві кварти випива!
Ну а мати до парубка
Придивляється й сама:
Чи, бува, у хлопця ганжі
Ще якоїсь там нема.
- Гляньте, він високий ростом,
Ще й широкий у плечах.
Лиш недолік єсть маленький –
Має скалочку в очах.
І тут циган, як з кілочка
А хоч падай, а хоч стій:
- Де там скалка, та жених наш
На два ока геть сліпий!
- Люди добрі, нащо ж доні
Доля ось така лиха.
Йдіть із хати й беріть свого
Хваленого жениха.
Олена Бондар (Бондаренко)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353571
Рубрика: Гумореска
дата надходження 28.07.2012
автор: Олена Бондар (Бондаренко)