якби сни одягали в'язані светри,
демонстрували свої зігріті плечі,
я б не боялась спати наодинці
і пошепки молитись, аби зігрітись
у літню спеку
за три години
вивчила б усі твої потенційні рухи
і п'яні вишні
твоїх очей
наповнювали б по вінця
келихи моїх внутрішніх
рішень
якби твій в'язаний светр
лежав на спинці крісла
і ніжно лоскотав долоні
я б не боялась не прокинутись
я б не боялась не ожити знову
я б не боялась спекотних сезонів
задарма віддаю тобі простір
своїх снів
одягай їх тепліше,
хай відчують нестерпну турботу
зазвичай ти приходиш
заварити філіжанку кави,
коли топиться сніг,
коли зігрітись значно важче
і я сплю не вдома
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353598
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.07.2012
автор: ne ta ale