А якщо я помру, якщо дійсно мені ви дозволите,
Чи згадаєте в радість, чи у горі страшного пік,
І чи будете ви, таких як я з розуму зводити ?
Ви будь-ласка скажіть, доки кров’ю у ванній не стік.
А якщо я помру, якщо дійсно мені ви дозволите,
І чи треба питати, все рівно давно вам набрид,
Книгу я збережу, бо любов’ю вас поневолити,
Чи шкода не шкода, та зусиллями серця не зміг …
Я колись тай помру, ми колись всі потроху тай вимремо,
І не треба жалю, хоч вас палко і ніжно кохав,
Ось чи радість приніс, на побитих руках та «невимитих»?
Я потроху себе, усього вам потроху віддав …
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353733
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.07.2012
автор: Віктор Непомнящий