Літав лелека понад містом.
На мить із часу випала.
З грудей щось неслося, мов тісто
Із діжі – радість сипала.
Лелек чимало повидала.
Налюбувалась від душі.
Але оцього – не чекала
Зустріть на вулиць віражі.
Чого кружляв чорняво-сивий
В частині, де нема лугів?
Тут не знайти йому поживи,
Гнізда не звити з прутиків.
Чого, я так й не зрозуміла.
Над головою три круги
Окреслив. Й крила, мов вітрила
Сховались, мов в лісах вітри.
А я стояла і гляділа
На цятку, що в глибінь пішла.
Мені здавалось, це не крила
Неслись, а доленька моя.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353807
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.07.2012
автор: Крилата (Любов Пікас)