Пишу просто,
Мені не треба порпатись в думках, як курці в землі.
За мене говорить простір.
Черкаю по папері,
Як моя надоїдлива кішка Макса гострими кігтями
Об вхідні двері.
Папір терпить.
А що йому, скажіть, ще залишається робити?
Хіба померти.
І він помирає,
Коли цокаючи по клавіатурі, мов кінь копитами по бруківці,
Написане набираю.
Ну, а я живу,
Допоки простір ще говорить моїми устами, навіть тоді,
Як сплю...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353926
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.07.2012
автор: Крилата (Любов Пікас)