Моя ніжність спрагла тобою
Мовчазною... і раптом відвертою,
Гріє душу водою живою,
Студить серце водою мертвою...
*
По бруківці століттями стертою
Йде навшпиньках гіркою ходою
Зжовкла осінь з водою мертвою
Вслід за літом з водою живою.
*
Давні рани роки загоять,
В дивних ранках поміж очеретами
Розіллються водою живою
По озерах з водою мертвою.
*
Повінчались навіки омертою
В берегах порослих травою
Криниці, що з водою мертвою
З криницями з водою живою.
*
Чи царями... а чи героями,
Тільки не безсловесними жертвами,
Оживем ми з води живої,
І воскреснем з води мертвої.
**************************
Ми ще знайдемо в спаленій Трої
Подароване долею щедрою
Джерело із водою живою
В джерелі із водою мертвою.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354137
Рубрика: Лірика
дата надходження 31.07.2012
автор: Володимир Минькач