- Чому ти не вiриш? - вiн часто питав,
I очi холоднi пронизили душу...
- Я ще нiкого так не кохав,
Чому я з тобою прощатися мушу?
Вона лиш мовчала... I серце застигло,
Напевне, вину якусь вдчувала...
За те, що багато сказати не встигла
Про те, як сильно його покохала.
- Ти знаеш? - промовила тихо йoму
Раптом замовкла, очi в небо пiдняла...
"За що я його так сильно люблю"?
Та замiсть слiв - лишe промовчала.
I що в iхнiх душах - лиш Бог один знае,
I серце у грудях так часто болить...
- Чому ти не вiриш? - вiн знову питае,
Вона очi в небо - i знову мовчить...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354163
Рубрика: Лірика
дата надходження 31.07.2012
автор: Eрiдан