Сонце, літо жарить-шкварить по сідницях,
Пече на потилицю, в очах іскриться,
Пташки принишкли, водиці б їм напиться,
Знімають поволі дерева спідниці...
Жнивує поле, хліба буде доволі,
Немов морем, комбайни пливуть поволі...
Молотять молотарки золоте зерно,
Піт струмком стікає на засмагле чоло.
Ген, за лісом, мукає парне молоко,
Пастух жене на дійку під пеклом його,
Щоб річками по полях воно не втекло,
А маслом на бутерброди ніжно лягло.
Білий налив вже дозрів, гупає до ніг,
Янтарем налитий, серпневий оберіг,
Пахне він медом, вином запашним, хмільним,
Сонячним літом, що ще в серпанку бринить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354170
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 31.07.2012
автор: Макієвська Наталія Є.