Украла спокій, знівечила долю,
Мов ураган, ввірвалася в життя,
Відьомським зіллям геть скувала волю,
Чуже кохання розірвала на шмаття.
Ланцюг на груди навхрест приладнала,
І шепотіла гаряче: «Ти мій!»
З азартом тебе розуму лишала,
Вилась навколо у агонії хмільній.
Ти й не пручався, не тікав із аду,
Ніж в серці наскрізь не тобі колов!
Чужі обійми розкривались радо,
А в мене з-під ножа стікала в землю кров.
Вершились крадькома бажання хтиві,
Адреналін у жилах закипав.
Вдивлялася дарма в тумани сиві,
В чужому ліжку ти спокійно засинав.
Душа померла, та ще билось серце,
Вистукуючи болісно: «Ко-ха…»
І застогнали, падаючи, скельця:
«Щасливим, милий, будь!
Пробач їм, Бог, гріха!»
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354341
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.08.2012
автор: Інна Серьогіна