Вони, тримаючись за руки, зорі рахували,
І марево ночі торкалося неба...
Серцями щирими кохали,
Нічого більше їм не треба.
Лиш мовчки дивитись в безкраї простори,
І вище за них ніхто не літає...
І навіть високі засмучені гори
Із їхнім коханням ніхто не зрівняє.
І зорі холодні над ними тремтіли,
Ховались за хмари, та знов вирина...
Неначе наївним сказати хотіли,
Що клястись не треба, що клястись - дарма.
Та їх полонило кохання сліпуче,
Вони ще не знали, що скоро зима...
Ті зорі над ними повиснуть болюче
Як тільки на земленьку ніч наступа.
Не так вже їм буде на небо дивитись,
Хоч досі у снах вони разом блукали...
Судилося їм при лічбі помилитись,
Коли вони зорі оті рахували...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354399
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.08.2012
автор: Eрiдан