Все так швидко минає: квітне, сіріє і в'яне.
Мабуть, щастя складають моменти, частинки життя.
Сонце теж вічно жовте, часом - холодне і тьмяне.
Уповільнує крок від утоми серцебиття...
Взяти б час зупити, вічність даруючи людям!
А чи варто місити цю землю - квітуючий пласт?!
Бог Всевишній не дав нам іти бездоріжжям,
навіть очі - то дар, то сльоза, то контраст.
Купа дум і ідей помирають в глухій самотині.
Одне одному, люди, ми - ворог і брат!
А теорія щастя в моментах чеканих-єдиних -
неповторних, як в гроні, на жаль, виноград.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354413
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.08.2012
автор: Ліна Біла