І що тут скажеш, мабуть це недоля,
Життя не склало пазли в унісон,
Ми нарізно, проте у нас є воля,
І не для нас склав марш всій Мендельсон.
Тепер мовчати, в натовп заховатись,
Думками сповідатись в сиву ніч,
Із болем в очі інших засміятись,
Минуле колисати, але не в цьому річ.
І що тут скажеш, почнемо ми гадати,
Чому так сталось, життя мозаїка тепла,
Нам потрібно багато ще пізнати
І зрозуміти, ти не той і зовсім я не та!
Але ми ще всього не зрозуміли.
Початку нема, проте є крапки три,
В майбутнє одне одного вриватися не сміли,
У цьому вірші надто багато «ми».
http://vk.com/public43561212
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354431
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.08.2012
автор: Наталія Шафран