Не лукавитиму про принципи,
Не казатиму, що люблю.
Ти із тих незвичайних принців,
До яких я шукаю ключ.
…Цим стосункам таки пороблено.
Я не б’ю тарілки, не влаштовую навіть істерики,
Знаєш, я з усіх сил стараюся бути доброю,
Убиваю щодня психопатку в своєму люстерку,
Випиваю її із ранковою чорною кавою,
Курю її, ментолову, не в затяжку,
Тисну обставинами, часом думаю, що задавлюю…
Все так просто, що просто вбийте мене, як тяжко!
Вимикаю в собі дурепу, вмикаю собі Земфіру,
Мозок бавиться в спогади мазохістично-колючі.
Ті, що вчасно приходять, вміють іти із миром,
Ті, що б’ються об стіни, не вміють шукати ключі.
…від машини, від хати, від домофона, від раю (!)…
де ж від тебе отой проклятий шматок металу?!
Копирсаючись в пам’яті, кірку від ран віддираю,
А коли все ж знаходжу, цього виявляється мало…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354486
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.08.2012
автор: Ляля Бо