Коли за вікном розцвітає розкішна весна,
Троянди стискають шипами думки десь у серці.
Тоді хочу мчати у край, де блукає вона-
Пекуча надія, відбита в сумному люстерку.
Коли ніжне літо вдягне неймовірну красу,
А душу зима заморозить жорстока й нестерпна,
Я квітами спокою щастя тендітно торкнусь,
Згубивши надію - налякано, втомлено, вперше.
Коли закружляє у вальсі осіння гроза,
А в мріях романси заграють мелодії тихі.
Тоді я піду. Ти "кохаю" своє не сказав...
А біль кароокий ця осінь у даль відпустила.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354549
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.08.2012
автор: Весняна Осінь