Вона принца шукала у блискучім шоломі.
Щоб служив полководцем, мав державні відзнаки,
Вороного, маєток: кришталеві хороми.
Був коханцем потужним, вірним наче собака...
Щоб наситив собою весь навколишній простір,
А подружки казились: «На руках її носить!»
При собі ж вона мала – п’ятий стомлений розмір!
І пишалась собою, та хіба ж цього досить?
За такі витребеньки, варто мати наступне:
Вроду, чари красуні, бездоганну фігурку.
Знати і володіти таїнством камасутри,
А пухкими губами – моркву терти в ошурки!
Готувати, робити настоянки з меду,
Танцювати щодня bellydance, біля ліжка,
Божевільно кохати, бути справжньою леді…
Цебто – треба змінити себе, хоч би трішки.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354648
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.08.2012
автор: Віктор Нагорний