Я не знаю, що скажуть люди
Як побачать колись мої вірші
А чи буде таке? Не буде…
Бо для мене – це смерті гірше
Чи я зможу дати на осуд
Свою душу і серце чисті?
Не постану я гола й боса
Лише з слів у руці намистом.
Вони скажуть: „Ти безсоромна”
Вони крикнуть: „Ти що писала”!
А насправді я дуже скромна,
Просто правду завжди казала.
Коли в серці було трагічно
Я про морок і сум писала.
Для поета мабуть це звично,
Та поетом я ще не стала.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354705
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.08.2012
автор: Надія Осіння