А, правда, скажи, ті, що йдуть,
інколи-таки повертаються?
...якщо довго-довго молитися,
якщо навіть боятись вірити...
Джерелом стає каламуть,
на долоні кульками ртуть.
Як над Лембергом дощем вагітні хмари висять...
Як над Станіславом із туману плити висять...
я тебе відчуваю в собі під шкірою.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354740
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.08.2012
автор: Ляля Бо