Оце нам є земная кара,
Що живемо ми жебраками,
А щастя наше, як примара
Блукає десь, як за горами.
А ми його усе гукаєм,
До нього линемо думками,
Та на прийдешнє все чекаєм,
Неначе Бог не дав нам тями,
Що щастя мають люди вільні,
Не ті, що з торбою пустою,
А ми, неначе божевільні
Усе пишаємось тюрмою.́
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354777
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 02.08.2012
автор: НИ ШИЧВЕЛ