від її спостережень здіймаються бурі,
руйнуються мури
й крапають вверх літаки.
з її руки вистрибують теплі темноти,
знаючи,
що хтось вже не проти піти.
від її самоти долунають сумні мотиви,
вона надто смілива
і тому замикає прощанням роти.
як і ти вона робить свій вибір наосліп,
тягне погляд бляшанками зі спини.
їй здається, що так чинять всі дорослі,
навіть ті, що складають сценарій війни.
до весни не дрімається,
що їй з того -
уявляє, як хтось пише десь книжки,
оббиває забутості непороги
коли згадує запах її гіркий.
з висоти недосяжності землю видно,
вибиває з системи,
вона вже тут.
досі вірить у простори снів блакитні
і у те, що колись її повернуть...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354880
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.08.2012
автор: Biryuza