Я від себе втікаю, блукаю, ховаюсь,
Я злітаю у прірву, крокую в пітьму,
Від твого не кохання , в душі розриваюсь
Ти у серце зрадливо впустила зиму.
І немає нічого, не мрій не бажання,
Час спинився, як вмерла між нами любов,
Вже давно не турбують не біль, не питання,
Зникли всі почуття,охолоджена кров.
Так, вмираю поволі, розпинаюсь віршами,
Потихеньку відхожу в своє небуття,
Кожен день я вважаю, що він є останнім,
І не хочу триматись за кволе життя.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354990
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.08.2012
автор: Руслан Воскобой