Замкнуте коло – це страшно, це смерті подібно,
Клаустрофобів ще досить – і я в їх числі.
І для таких на землі тільки простір потрібний,
Небо високе, щоб мрії нести на крилі.
Бачила я нещодавно печальну картину:
Птаха у клітці в якімсь зоопарку жила,
Квилила, бідна, тужила вона щохвилини -
Бо не вміщався у клітці і розмах крила.
Жити не хочу в полоні, як птаха у клітці.
В клітці законів дурних і надуманих норм!
Краще на волі у рваній, не латаній свитці,
Ніж в позолоті під гнітом залежності форм.
Птаха німа – вона вміє лиш квилить, тужити,
В мене ж слів скільки: пекучих, жалючих, палких.
Дайте свободи і волі. Словам дайте жити!!!
Тільки...
хіба ж докричишся до «клану глухих»…
Олена Бондар (Бондаренко)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355013
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 03.08.2012
автор: Олена Бондар (Бондаренко)