Помітив? - Ми перестали римуватись,
І холодно стало якось у нашій душі.
Напевно... можливо.. пора розставатись
Й забути про очі заплакані і пусті...
Помітив? - Нам нема про що говорити.
Наше мовчання роз’їлось, як дим, по кімнаті,
Бо ти, як завжди, починаєш палити,
Як дивлюсь на тебе заплакано і винувато.
Помітив? - Мені й сорочка вже твоя не личить.
Та ти і досі жадібно цілуєш вуста навмисно,
Щоб ненароком жити без тебе я не навчилась,
Бо ти ще не вмієш без мене... стаєш беззахисним.
Помітив, як жаль пробирається в серце?
Слова зголоднілі на правду і досі мовчать.
Немає для "нас", бо "ми" вже не маємо сенсу...
Бачиш, від хвилювання і руки наші тремтять.
Бо ти помітив? - Ми перестали римуватись,
І холодно стало якось у твоїй душі.
Напевно... можливо.. пора розставатись
Й забути про очі заплакані і пусті...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355044
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.08.2012
автор: Оле Чка