Щомиті вірити, щомиті зустрічатись…

Поринути  б  без  подиху  вагань,
Та  все  чомусь  тримає  це  тяжіння,
До  твоїх  уст  й  забутих  вже  прощань,
У  радісне  й  знайоме  божевілля.

Поринути  б  без  каплі  сподівань,
А  лише  так  –  щоби  тобі  віддатись,
І  розстеливши  килимом  зізнань
Щомиті  вірити,  щомиті  зустрічатись.

Поринути  б  без  крихти  співчуття,
Щораз,  сьогодні  і  уже  назавжди,
Віддавши  тобі  крила  в  це  життя,
Чекатиму,  самотнім  тут  зіставшись.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355117
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.08.2012
автор: Мирослав Гончарук-Хомин