Тремтить зніяковілими вустами
Промовлене від серця слово «мама»
В житті вона лише одна єдина,
Хто відданою лишиться дитині.
***
Приспів:
Шлях життєвий встелиться квітками,
Чи кущами терну поросте, -
Пам'ятай завжди лиш слово "мама",
Найрідніше серцю й золоте.
***
Так ніжно приголубить свою доню,
З турботою до себе пригорне.
Цілую їй натруджені долоні,
Та молодість вже їм не повернеш.
Коли від тебе, мамо, я далеко,
Невидимим магнітом тягне знов
У край дитинства, де летять лелеки,
В хатинку, де живе твоя любов.
Минули стрімко так безсонні ночі,
Коли гойдала ніжно немовля.
І руки обіймають вже дівочі,
І доня слово «мама» промовля.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355167
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.08.2012
автор: Олександр Обрій