Від душі твоєї ключі загубила.
Сіла я під зорі,весь вечір ридаю.
Та й пішла шукати.Може де ходила,
Чи знайду їх знову?Я уже не знаю.
Та й боюсь признатись.Що ти мені скажеш?
Скажеш,що не можна їх було губити.
Може мені вихід ти якийсь підскажеш,
Бо з тою пропажею стало тяжко жити.
Сіла.Розповіла.Ти лиш розсміявся.
-Ну чому раніше не могла сказати?
Це ключі від дому.Ти не сподівайся,
Що тобі я інші зможу колись дати.
Я сидів і думав,де я їх посіяв?
Позавчора вранці замок поміняв.
Я же про кохання зовсім інше мріяв.
І ключі душевні іншій давно дав.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355311
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.08.2012
автор: Відочка Вансель