Кроком безжальним на циферблаті,
повільно марширує час,
Хвилини,як роти солдатів,
Нечутно,тихо роз*їдають нас!
Секунди наближають нас
до кульмінації фінальної вистави,
Тільки Бог,тільки Бог і вічний час,
По місцях усе і всіх розставить!
І навіть гордий і звитяжний океан,
Зціпивши зуби врешті упокориться,
І старець мудрий,сивий як Богдан,
Всміхнувшись в бороду помолиться!
За країну гречкосіїв,лицарів і їхніх ворогів,
За спокій і за благодать,за тишу золотих полів!
І навіть...і навіть за блудних синів,
Які забули свою Землю,забули гордість,
Забули гідність,честь свою!
Які пропили власну совість,
І віддалися гордому Кремлю!
Кинулись в обійми братньому північному ведмедеві,
Який нам до сьогодні не простить спілки зі шведами!
Який нам досі не простить Полтаву,
Як ми не можемо забути про Батурин....
Між нами ніч й багряні трави,
Між нами тюрми,стіни,мури...
Хто і коли посіє мир між нами?!
Ми точимо мечі,мечі і зуби!
Хто зарубцює давні шрами,
І порятує нас від згуби?!
29.07.2012
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355344
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 05.08.2012
автор: Той,що воює з вітряками