Шорстке чуття
Тривожної години
Мене вкриває лід
Твоїх сліпих очей
І я стою
Одна
Ти
Подих домовини
Мені кортить піти
Геть
В темряву ночей.
Я роблю крок вперед
І осідаю долу
Я вся тремчу
Мене
Заносить сніг
І ти лежиш
І я стою
Навколішках
І глина
Стікає по струмках
І капає
Ти спиш.
Мене вкриває попіл
Попіл – сірий
Йому не легко
Тут
Між нами
Він мовчить
І так –
Ми вже утрьох
І цокотять години
Я відпускаю час
І він кудись летить.
Чому мовчать твої
Опалені повіки
Чому замерзла кров
В куті
Нема долонь
Ти весь опав
Осів
І видалася спина
І руки я сплела
Щоб не загас вогонь.
І ти –
помер…
закінчив.
Не в полоні.
Ти подолав її –
Щасливий
тихо спи.
І я піду
Вже час
Не гоже отак марно
Оплакувати
Тих
Кого вже тут нема.
То все мене.
Ми стрінемося
Здавна
Ми наш живемо вік
Проживемо і цей
Удвох –
Бо так судилось
Не забере труна
Того
Що не її
Тож прокидайсь
Ходім
Я вже усе зробила
Для нового життя
Для двох життів
Нових.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355557
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.08.2012
автор: Скалевська Ганна