Опадали сади, залишалось
Мокре золото в килимі трав...
Скільки раз я піти намагалась,
Скільки раз ти мене зупиняв...
Я втікала в сльозах з поля бою,
Я здавалась на волю богів.
Невблаганний, ти йшов вслід за мною,
Не побачивши відчаю слів.
І ловив мене знов за долоні
І душило кохання твоє.
Тільки марно, бо серце холоне
І на згарище схоже стає.
Лиш на волі розправлю я крила,
Коли спокій душі віднайду...
Не мене тобі доля судила...
Я сьогодні назавжди піду.
2011р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355593
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.08.2012
автор: Просто Тетяночка