Вбиває нас шалено бісів зорепад,
Пішли від нас таки Возницькі, Калинці,
А скільки тих героїв вбили наугад
І є такі, що раптом збились в манівці.
Життя маленьке. Довгота нових страждань
Вбиває вперто нас постійно не віки.
А воля серед найсвітліших поривань
Зістарює, приносить в жертву не роки.
Така в нас доля - мучить щиро, без вагань,
Життя іде, а славу поїда вампір.
І що робить митцю без муки і зізнань?
Ніхто на це питання ще не відповів...
06.08.2012 року Львів
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355628
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 06.08.2012
автор: Андрій Яремко-Ярий