Ти наповнила його життя небанальним співом
У голосі, в якому звучали гімни переливом
З ним велась, як з дисидентом
І вела розмову, з ніжності акцентом…
Йому дарувала, шалені ночі та свої руки
Заради нього фарбувалась, й одягала ти перуки
Намагалась стати кращою, неначе Артеміда
Але тільки потім зрозуміла, що любиш інваліда…
А він все сприймав як йому належне
І неповторно грав ролі неабиякого лежня
І в останній надії згоріли сонні бонапарти
Повір, твої зусилля для нього нічого вже не варті…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355681
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.08.2012
автор: EroS