Сонце сідає, наче сльозиться,
Дівчина грає, плаче синиця.
Золотом серця, сріблом за душу,
Як не любити, якщо я мушу!
Холодом вітер душу завіє,
Разом ідемо, серце німіє.
Словами у вітер сльози кидаєм,
Сльозам не віримо, але кохаєм!
Я заховався у твою душу,
Я наступив у глибоку калюжу.
Нота кохання знов зігріває,
Сонце сідає, а дівчина грає.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355698
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.08.2012
автор: Швабчук (Schwabchuk)