Повільно горизонт з'їдав світанок,
А місяць, потускнівши, знову зник.
Твої слова залишу на сніданок,
Чи скупо занотую у словник.
Емоції твої чітким відбитком
Залишать на душі вагомий слід.
Вгрузаю в них, немов в пісок, по литки,
Тому перенесу їх на обід.
В клубок терпляче я змотаю нитки, -
То нерви, що кладеш мені під двері.
Зв'яжу тобі з них гарну білу свитку,
Та краще притримаю до вечері.
Глибоко проросли в мені насінням
Емоції, слова твої і нерви.
Полию щедро їх своїм терпінням,
Коханням вдобрю паростки із терну!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355873
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.08.2012
автор: Олександр Обрій