Твоя любов не здатна взяти
й не здатна сповнитися почутьми
і ти, не здатна покохати
з любов'ю вийти між людьми
Мені ж, байдуже, я до тебе
з обіймами завжди прийду
і руки простягну до неба
тебе будь де, та я знайду
І зрештою втоплю образи
у щирім серці їх нема
та ти малюєш рвані стрази
на полотні мого тепла
І жаль, байдужості заліза
у моє серце кидаєш
із серця ллється крові криза
а ти очима блимаєш...
Я, затаївши біль, кохаю
лише тебе, понад усе
і байдуже що так страждаю
відповідальність не мине
Не згасне сонце в небі просто
не зникнуть барви з полотна
лише у тебе все так просто
бо щирості в тобі нема
Та ти рвеш серце й мою долю
не знаючи що є "любов"
що проявляє свою волю
що промовляє знову й знов:
"Христино, ластівко моя
понад усе потрібна ти мені
єдина зріднена душа
весь світ віддавби я тобі..."
Та ти байдуже повернулась
твій егоїзм знов переміг
у тілі все перевернулось
невже я помилитись міг?..
На що себе прирік я знову?
навіщо серце я відкрив?..
і заіскрила зоря нова
і згасла... без взаємних почуттів...
31.07.12
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355958
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.08.2012
автор: Wind Of Horror