Де той поріг, що за ним ти?
Я все покину, щоб піти,
Я все покину, щоб здолати
Між нами ці, вже ржаві, грати.
Чи переймаюсь я? Авжеж.
І розпачу немає меж.
Та в стриму сльози не гарячі –
Хто сильний, той без сліз заплаче.
Дорога. Дощ. І холод. Зній.
Не йди вперед. Стривай! Постій!
Лиш озирнись – хто за спиною?
Це я. Я поряд. Я з тобою.
Осінній дощ. Осінні хмари.
В душі – то бліки, то примари.
Осіннє все – і навіть я.
Моє життя. Твоє життя.
І просто хочу зрозуміти:
Чи є в любові цій зеніти?
Чи варта того боротьба,
Щоб тратить нам своє життя
Одне на одного та й годі?!
Ти кажеш, сенс є у свободі.
Я ж – інше встигла осягти:
Моя свобода.. там, де ти.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356017
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.08.2012
автор: Куценко Альона