Серпневе небо, розпашіле,
вляглося в жито, не ворухнеться.
Десь вітер дівся, очманілий,
заліг в лугах, не сколихнеться.
Застиглий всесвіт. Стигла нива.
Врожай чекає на женця.
Настав вже час серпа, правдивий -
зіжне усе до корінця.
Жнива...Серпнева тризна.
Полова й кукіль згине у вогні.
Жнивар зерно в долоні візьме.
Останній сніп залишить на стерні.
Нове зерно, як жертва зляже
В рілля земного олтаря -
Во славу Сва, творіння Сварже,
Златого Плуга і Плугаря.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356057
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.08.2012
автор: Олександр Деркач