Розкішна ніч вляглася на покоси,
Духмяним запахом прив"ялої трави.
В тумані верби викупали коси,
Завмерли дзеркалом паруючі стави.
Червнева ніч, коротка, як обійми,
Прозорі тіні бродять на узліссі,
Дрімає вітер, що забрів у прийми,
Приліг спочити на солому в стрісі.
Лиш соловейко тишу розриває,
Віщує світу про прийдешню днину.
Несамовито, дзвінко так співає,
Що вже води не чути біля млину.
Біжить ріка і губиться в тумані,
З якого виринають верболози.
Земля сповита в ранішнім чеканні…,
Обвисли трави в росах, наче сльози.
Вже незабаром небо запалає,
Червоне сонце кров”ю розільється.
Народження без крові не буває,
І день новий у вічі посміхнеться.
2.03.2009 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356101
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 08.08.2012
автор: Мирослав Вересюк