З вуст твоїх не вирветься виття,
Мужньо переносиш біль і втому,
Смак свободи, спрага до життя, -
Відчуття до болю то знайомі.
В підземеллі темно, мов в льоху,
Віє невсипуща прохолода.
Кардинальні зміни у даху
Відбулися з настанням свободи.
Промінь сонця б'є, немов патрон.
Як малюк, радієш щиро світлу.
Як король, посівши владний трон,
Погляд твій застиг хазяйновито,
Мов спішить привласнити життя, -
Справжнє вже і гратами не скуте,
Маючи чітке передчуття,
Що дійшла кінця твоя спокута.
Шквал емоцій груди розпира,
Бо прийшов до фінішу живий ти
Звідти, де глибокая діра,
Що не кожен в змозі з неї вийти.
Маєш ціль - не бачиш перешкод,
І на що б не підштовхнула доля, -
В серці маєш захисту штрих-код,
З ним життя гнучке, немов тополя.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356207
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 09.08.2012
автор: Олександр Обрій