Карим небом заповнила тишу,
Сонцем карим розтопила лід...
Але ніхто,ніколи не напише,
Про ніжну квітку-яблуневий цвіт!
В волосся вплетені століття:
Розрада втомленій душі...
Прийде і ляже буйноквіттям,
Десь там на грані,на межі!
Десь там між небом і землею,
Оселиться свята Любов...
Нарешті,нарешті,ти стала моєю:
Очистилась від скверни кров!
До тебе знав лиш злобу і ненависть,
А відчай був замість отця...
Та все змінилось-зорі засміялись,
Я воду пив з твого лиця!
Я пив росу-сльозу святих небес,
Вдихав тебе,як пахощі від квітки...
Прийняв тебе,як Ангела,як хрест,
Як Божий дар,благословення,ліки!
8.08.2012
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356222
Рубрика: Присвячення
дата надходження 09.08.2012
автор: Той,що воює з вітряками