№…

це  літо  скринями  під  очима
обезскарбленими,
запустілими  травнями
недожатими  стигне.
скиглить  моє  дитинча,
прагне  досвіду.
прокидається  вдосвіта
і  стрибає  з  мостів.
стрімголів,
оминаючи  власне  тіло
і  у  груди  встромляючи
заздрощів  гострі  вила.
дитинча  виправдовує,
зневажаючи,
ліпить  щастя  з  піску
надто  гАряче,
оглядається  довго  услід.
і  якщо  я  б  могла  зупинитися,
роздивитись,
нахабно  не  знітившись,
кілька  літер  злетіло  б
з  його  ще  
бетонних  плит...

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356315
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.08.2012
автор: Biryuza