Руки тягнуться до скронь
Аж ось чується «Вогонь»
Ген-ген зшивається небосхил
Ген-ген зшивається небосхил
Чи варто тиснути чи ні
Аж ось чується «Відійди»
Ген-ген зшивається небосхил
І крила, крила, сотні крил
Ти кажеш – ти любиш…
Мовчки посміхнеться, відійде
Пістолет наведе
Натисне й все
А ти любиш
Любиш
Любиш
Ген-ген зшивається небосхил
Ген-ген зшивається небосхил
Ти кажеш – тобі так треба…
Посміхнеться, не зрозуміє
Горизонт тьм’яніє
В очах темнішає
З кожним вбивством розумнішає
Бабах
Шат мі даун
Бабах
Зет омфул саунд
Ген-ген зшивається небосхил
Дорога далека, підіймається пил
Нічого
Нічого
Нічого не бачу
Неначе ти?
Юначе?
Опусти, не стріляй.
Ай…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356338
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.08.2012
автор: dope69