Яскраве сонце сліпить очі,
І сніг незайманий іскриться.
Морозний ранок – привид ночі,
Димами сизими клубиться.
Бездонне небо, аж прозоре,
Обперлось на стовпи із диму.
Немов безкрайне синє море,
По обрію стікає стікає в зиму.
Немає вітру, лиш сніжинки,
Із неба сипляться, дзвенять,
В якому жодної хмаринки,
В промінні сонця мерехтять.
Немов з небесної безодні,
Летить униз зірковий пил.
Тобі завдячую сьогодні,
Що я живу і повний сил.
20.03.2009 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356350
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 09.08.2012
автор: Мирослав Вересюк