Я не можу жити серцем і душею...
я не можу радіти...
але я не хочу розкидуватись долею...
я хочу просто дихати-жити...
В мене невідома депресія...
Кожен день сльози...
В мені непередбачувана агресія...
Вже не лякає страшний сон і грози..
Я нікому не вірю,розчарувалась...
у лабіринті життя загубилась....
Всередині пустота холодна...
кінець....я впала додна....
Забула,що таке щастя і сміх...
вже не страшно відчувати гріх...
Тепер я наче мазохіст...
нічого не боюсь і повільно себе вбиваю..
жодних почуттів не відчуваю...
Не розрізняю сльози і дощ.....
куди втекло моє щастя,не знаю...
Для себе місце у житті шукаю...
....воно загадково зникло...
Почуття провини в мене проникло...
Але вже запізно.....
серце до мене говорить вже грізно...
Я просто пропала невідомо куди...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356360
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.08.2012
автор: торі *